Миро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Миро
Зображення
З матеріалу рослинні жири і олії і парфуми
CMNS: Миро у Вікісховищі
Католицька посудина для мира

Ми́ро (староцерк.-слов. мѵро від дав.-гр. μύρον «ароматна олія») — в християнстві спеціально приготована і освячена ароматична олія, що використовується в таїнстві миропомазання для помазання тіла людини. У православ'ї використовується також і при освяченні новозбудованого храму, для помазання антимінса, престолу і стін, хрещення людини (миропомазання). У католицтві і у Вірменській апостольській церкві використовується також при свяченні священників і єпископів і при освяченні храмів і вівтарів. Раніше використовувалося при помазанні на царство. Освячене миро зберігається у православних храмах у спеціальному посуді — мирниці, яка встановлюється на престолі.

Згідно з Євангелієм від Матвія три мудреці зі Сходу принесли в дар новонародженому Ісусу золото, ладан і миро.

У XVII — початку XX ст. мироваріння та освячення мира звершувалося у Києві митрополитом: в Софійському соборі, а згодом — у Києво-Печерській лаврі.

Склад

[ред. | ред. код]

Миро в православній церкві готується з чистого єлею (з додаванням білого виноградного вина) і з багатьох запашних речовин. Перелік їх і кількість не були строго встановлені, і зазвичай використовували речовини, що були в наявності в той чи інший час. До складу мира входить близько 40 різних речовин. Основною речовиною для приготування мира є єлей — оливкова олія вищої якості. Біле виноградне вино необхідне при мироварінні, щоб запобігти загорянню і пригоранню олії. Із запашних речовин зазвичай вживають ладан, пелюстки троянди, фіалковий, пряний і калганний корені, мускатну, трояндову, лимонну і гвоздичну олії та інші.[1]

У католицькій традиції латинського обряду до складу мира входять тільки оливкова олія і запашний бальзам, що змішуються безпосередньо перед освяченням мира.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Геннадій Нефьодов, протоієрей. Богослужіння і таїнства Православної Церкви. М., 2001 р. c. 61

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]